Сергій каже: якби не війна, половину свого часу проводив би на виноробні. Бажання залишити виноробство не було ніколи, але на початку війни ситуація була незрозумілою. На виноробні роздумували, чи вийде продовжувати справу. Натомість наприкінці року вийшли на класні цифри.
Минулого року зібрали хороший врожай, також вдалось знайти нових партнерів за кордоном. І хоча винороби завжди орієнтувалися на українського споживача, експорт став для підприємства рятівним. Те, що воєнний рік
минув позитивно, дало надію на майбутнє.
Коли є змога, Сергій приїжджає та особисто проводить гастровечері. На цих заходах можна поспілкуватися з ним, послухати про українське вино та продегустувати його.
Сергій не приховує, що на ці вечері люди поки все ще приходить більше «на людину, а не на вино», але має надію, що колись буде навпаки. Нині гастровечері стали іншими: з історіями про війну та нотами смутку. Останні зустрічі у різних містах України були торік у грудні. Планують такі ж у новому році.