2021. Вино та підсумки


Робити висновки — справа доросла. А ще — корисна. Бо це дає можливість уникнути таких звичних для нас граблів, на які ми регулярно наступаємо, та зберегти собі лоба (а іноді й гроші). І хоча нам ще немає навіть двох років, спробуємо бути дорослими.

Отже, 2021. Рік, заходячи в який, ми дуже сподівалися масово вилікуватись та забути про локдауни як явище. Не судилося. Хтось втратив майже все, хтось — навпаки, стартонув саме в цей період, носом відчув зміни та ідеально вбудувався в новий порядок денний. Безумовно, COVID вплинув на всі сфери нашого життя. І другий рік під його тиском суттєво змінив нашу реальність.

А ще ми вимушені були розвернутися на 180 градусів та почати мандрувати країною, яка виявилася не надто для цього пристосованою.

Також не будемо вдавати, що біля кордону не топчуться російські війська та нам нічого не загрожує. Але водночас — уже восьмий рік в умовах війни на Сході ми живемо далі, допомагаємо нашим захисникам, розвиваємо свої бізнеси, вакцинуємося та… будуємо плани на майбутнє.

Власне, всі ці зміни та обставини вплинули на історію розвитку і нашого проєкту, тож ми вирішили підвести такі собі підсумки року. Можливо, комусь буде цікавий наш досвід.
​​Ми проаналізували активність сайтів, соцмереж, нашої крамниці, провели розмови з виноробами, туристичними компаніями та просто винними активістами. Ми відвідували цього року виноробні від Заходу до Півдня та виокремили такі головні тенденції 2021 року:
  • Оцінити рівень обізнаності з маркою «українське вино» мають фахові компанії, ми натомість нотуємо значне зростання зацікавленості до українського вина (очевидно, це частина загальної тенденції підвищення споживання вина). Так, це відбувається переважно в середовищі середнього класу (за цінностями, не за заробітками). Так, у нашій країні цей прошарок надто малий, але він збільшується разом із розвитком винної культури :)

  • Винний туризм (енотуризм) також набирає обертів. Навіть до нас як до медіа, яке пише про конкретні виноробні, нерідко звертаються за допомогою в організації винних турів (зізнаємося, ми над цим задумалися). І тут проблеми наступні: не всі винороби готові приймати відвідувачів. Якщо під’їзні шляхи — проблема регіону, то банальний вказівник чи вивіска — це вже спроможні зробити виноробні. Привітність винороба нічого не коштує, а результатом може бути +1 ящик вина, який відвідувачі заберуть із собою. А ще — комплексність. Її не вистачає. Адже хочеться не лише відвідати виноробню, а й довколишні цікаві місця, смачно поїсти, зупинитися на ніч… Деякі виробники починають це усвідомлювати та рухатись у напрямку розбудови своїх виноробних осередків як окремих туристичних крапок.
Серцевина. Вино.
  • Винним симпатикам недостатньо купити українське вино, вони очікують на історію про це вино та винороба. Так, у тому, що українське вино гідне уваги, поки що треба переконувати. І справа навіть не в сумнівах у якості. Ми — нація скептиків, особливо це стосується довіри до виробників продукції та бізнесу загалом. Ми звикли, що всі хочуть нас «нажухати». Скільки коштує дешеве українське вино у звичайному магазині? Хіба може хороший продукт так коштувати? Хм… А чому українське вино таке дороге? Я за такі гроші куплю 2–3 пляшки італійського, в якому я вже впевнений… І ось тут вступають в гру особисті історії людей, що завзято займаються улюбленою справою. Вино — це в першу чергу земля та винороб, точніше, його характер, його філософія, його принципи. Дізнаючись більше про виноробів, ми починаємо більше довіряти їхнім винам, вчимося відчувати «смак землі». І саме тому, до речі, обовʼязковим супроводом наших винних абонементів є листи з детальними описами вин та виноробень, що їх виготовляють.

  • Важливо! Хто вже спробував вино, не має питань до ціни. Мова тут йде про дорогі вина. Насправді ціни на українські вина виправдані — принаймні, ми готові відповідати за малих виноробів, з якими стикалися безпосередньо. Якщо це власні виноградники, ручний збір врожаю, витримана технологія виробництва, нерідко ще й відмова від хімічної обробки лози та стабілізаторів готового напою — це великі витрати. І повірте, у багатьох українських крафтовиків мова про прибуток наразі не йде. Вони розуміють, що працюють на наступні покоління.

  • Продовжуючи тему культури винопиття. Цьогоріч у країні відбулося багато різноманітних фестивалів вина, довгоочікуваних після першого року тотальних локдаунів. Деякі з них націлені безпосередньо на українського виробника. Ми далеко не всі встигли відвідати та поставили в розклад на наступний рік ті, дати яких уже відомі. Це безумовно позитивна тенденція, яка допомагає знайомити споживача з виробниками та вмикати елемент довіри, якого так не вистачає в наших стосунках з українським вином.
Серцевина. Вино.
  • В Україні дотепер немає запиту на винну журналістику. Є блогери, численні винні активісти, але ні винороби, ні винні асоціації не розуміють, що таке журналістські стандарти в нішевому медіа. Тут є сенс розгорнути пункт, бо «Серцевина» — насамперед медіа, але зробимо це в окремій колонці нашої редакторки. Додамо лише: головні переваги нішевих медіа, які працюють, дотримуючись журналістських стандартів, — незалежний та незаангажований погляд на галузь. Адже вони бачать ситуацію у своїй ніші цілком, дивляться на неї ззовні, а не зсередини. І саме в здоровому просторі незалежного погляду може успішно розвиватись галузь. Упевнені, що рано чи пізно ми прийдемо до цього.
Звісно, є ще кілька моментів, на які ми хотіли б звернути вашу увагу, як-то прийняття закону про скасування акцизних марок для натуральних вин чи знакова подія — загальноукраїнське об'єднання крафтових виробників вина задля активного лобіювання розвитку галузі. Але, на нашу думку, найважливіший підсумок і водночас завдання на наступний рік — щоб українського вина було більше, щоб його купували, щоби воно якісно змінювалося. І заради цього ми відкриті до будь-якої співпраці у 2022 році та надалі.

Редакція «Серцевини»

Вас може зацікавити: