На початку лютого ми розподілили редакційні завдання й найближча стаття, над якою працювала наша журналістка, була оглядова про всі винні фестивалі в 2022 році. Ми зібрали всі події, від усіх виноробів та винних симпатиків, які мали відбутися в цьому році. Насичений рік, подумали ми під час редагування, всюди треба встигнути…

Статтю так і не завершили. 22 лютого зробили допис на фейсбук, що нам складно писати про український винні реалії, бо в повітрі уже нависав «дух війни» і настрій був не для вина.

З 24 лютого у нас, як у всіх, світ перевернувся з ніг на голову. Численні дзвінки, допомога колегам перебратися в безпечну частину України, гуманітарні замовлення, поїздки на українсько-польський кордон (ми ж фізично у Львові), нервові скроли всіх волонтерських чатів та робота там, де є потреба.
Про проєкт ми забули до моменту поки не побачили фотографію російської ракети на виноградниках Slivino Village й зрозуміли, що бомблять не тільки міста, бомблять виноградні лози. Лози. Ознака мирної землі, землі, яку планують любити та доглядати на довгі роки. В Біблії є така цитата: «Кожен сидітиме під своєю виноградною лозою». Доглянута виноградна лоза, власне, є символом миру. В давні часи мати свій будинок і ділянку, що приносить урожай, означало жити в достатку. Численні війни позбавляли людей їхнього майна, а іноді перетворювали на рабів. Не нас.